Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
безконечний — прикметник розм … Орфографічний словник української мови
безкінечний — див. безконечний … Український тлумачний словник
безконечність — розм. безкіне/чність, ності, ж. 1) Абстр. ім. до безконечний, безкінечний. •• Дурна/ безконе/чність філос. метафізичне розуміння безконечності як вічного повторення того самого. 2) мат. Те саме, що н … Український тлумачний словник
безконечно — розм. безкіне/чно. Присл. до безконечний, безкінечний … Український тлумачний словник
безкраїй — я, є. 1) Який не має видимих меж; безмежний, безконечний. || Нічим не обмежений. 2) перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття) … Український тлумачний словник
безмежний — а, е. 1) Який не має видимих меж; безкраїй, безконечний. || Нічим не обмежений, не поставлений ні в які рамки. •• Безме/жне філос. здатність предметів до безконечної зміни, взаємопереходу. 2) перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття) … Український тлумачний словник
вічний — а, е. 1) Який не має початку й кінця; безконечний у часі. || Незалежний від часу; незмінний. 2) Який не зникає, не перестає існувати. •• Ві/чний вого/нь пам ятник, композиційним центром якого є ніколи не загасаюче полум я; таке полум я як… … Український тлумачний словник
невтишимий — а, е. Який не зменшується, не втихає; безконечний, постійний. || Сильний своїм виявом … Український тлумачний словник
нескінченний — [неиск інче/н:ией] м. (на) н:ому/ н :ім, мн. н :і (безконечний) … Орфоепічний словник української мови
нескінченний — прикметник безконечний … Орфографічний словник української мови
